Підтримати, надихнути, об'єднати: Кампус для молодих вчителів Півдня України

Професійний шлях молодого вчителя не повинен бути випробуванням, яке доводиться проходити наодинці. Наставництво, обмін досвідом, психологічна стійкість, професійні можливості та підтримка освітянської спільноти – саме з цього починається впевненість у власних силах і бажання розвиватися в педагогічній професії. Протягом трьох днів Кампусу для молодих вчителів педагоги Півдня України спілкувалися з досвідченими колегами, знайомилися з новими практиками, працювали над власними проєктами та шукали відповіді на спільне запитання: як створити середовище, у якому молодий учитель почуватиметься потрібним, захищеним і матиме можливості для професійного зростання?
Оксана Ковташ
членкиня
ГО «Прогресильні»
Костянтин Пальшков
співкоординатор напряму «Комунікація»
Перший день Кампусу: що означає бути успішним учителем?

Кампус розпочався зі знайомства учасників, які приїхали до Одеси з різних міст і громад Миколаївщини, Одещини та Херсонщини. Для багатьох це була нагода не лише зустріти нових колег, а й побачити, наскільки різним може бути шлях до педагогічної професії. Хтось уже має досвід роботи в школі чи коледжі, хтось лише навчається і готується зробити перші кроки в освіті. Але всіх об’єднує бажання працювати з дітьми та молоддю, розвиватися й робити українську освіту кращою. Водночас для тих, хто лише починає свій педагогічний шлях, особливо важливо відчувати, що вони не залишаються наодинці з професійними викликами, а можуть розраховувати на підтримку, розуміння та допомогу колег.
Центральною подією першого дня стало публічне обговорення «Що означає бути успішним учителем?», модератором якого виступив засновник ГО «Прогресильні» Богдан ФЕРЕНС. До розмови долучилися троє спікерів із різним професійним досвідом: Аліна ЛЯЛЬКА – викладачка математики, яка має досвід репетиторської практики та ведення освітнього блогу; Микола КАРАМАН – заступник директора ВП «ОВПТУ СП НУ «ОЮА», викладач предмета «Основи національного спротиву»; Олексій СЕРГЄЄВ – викладач Одеського педагогічного фахового коледжу, співзасновник і провідний спеціаліст корекційно-діагностичного центру «Olive».
Розмова почалася із запитання: як сьогодні вимірювати успіх учителя? Чи це професійне визнання, авторитет серед учнів, результати навчання, можливість реалізувати власні ідеї, фінансова стабільність або відчуття, що ти займаєшся справою, яка має сенс?
Учасники одразу запропонували власні визначення. Успішний учитель – той, хто «горить» своєю справою, знаходить індивідуальний підхід до дитини, до чиїх занять учні приходять із задоволенням і після яких виходять із посмішкою. Для когось успіх – це бачити реальний прогрес дітей, особливо тих, хто потребує додаткової підтримки. Для інших – мати впевненість у завтрашньому дні, професійно розвиватися, отримувати повагу та мати час на власне життя. Утім, за кожним із цих визначень стоїть не лише особиста мотивація педагога, а й середовище, у якому він працює. Особливо це важливо для молодих учителів, які тільки формують власний професійний стиль, шукають своє місце в колективі та потребують можливостей для реалізації ідей.
Однак за цими щирими відповідями постала важлива проблема: педагогічна місія не повинна означати відмову від гідних умов життя та праці. Учасники відверто говорили про низькі зарплати, необхідність додаткового заробітку, професійне вигорання та суспільне знецінення вчительської праці. Аліна ЛЯЛЬКА поділилася власним досвідом: розповідаючи у своєму блозі про умови роботи й заробітну плату, вона зіткнулася не лише з підтримкою, а й із критикою та нерозумінням. Водночас вона наголосила на можливостях, які дає педагогам публічність: власний блог і професійний бренд можуть допомогти ділитися досвідом, знаходити однодумців, залучати підтримку та відкривати нові перспективи.
Окремо обговорили, як змінюється сприйняття вчителя в суспільстві та чому молоді люди нерідко чують застереження, коли обирають педагогічну професію. Учасники ділилися історіями про реакції рідних, знайомих і навіть колег на їхнє рішення працювати в освіті. Звучали приклади упередженого ставлення до молодих педагогів, сумнівів у їхній компетентності через вік і ситуацій, коли професійні ініціативи сприймалися як загроза усталеному порядку. Водночас були й історії підтримки, взаємного навчання та успішної співпраці між молодими й досвідченими викладачами.
Микола КАРАМАН звернув увагу на те, що освітній процес не може бути відповідальністю виключно вчителя та адміністрації закладу. Важливу роль мають відігравати батьки й усі інші учасники освітнього середовища. Саме спільна відповідальність, залученість родин до навчання дітей і повага до роботи педагога можуть допомогти подолати частину проблем, з якими стикаються освітяни.
У дискусії також порушили питання взаємин усередині педагогічних колективів. Чи справді конфлікти між молодими та досвідченими вчителями є наслідком різниці поколінь? Учасники поділилися різними історіями: від зневажливого ставлення до прикладів, коли досвідчені колеги ставали наставниками та допомагали молодим фахівцям адаптуватися. Спільний висновок полягав у тому, що вік сам по собі не визначає готовності до співпраці. Набагато важливіші професійність, відкритість до нового, повага одне до одного та якісне управління в закладі освіти.
Богдан ФЕРЕНС підкреслив, що повага до педагогів має проявлятися не лише у словах, а й у конкретних рішеннях – зокрема, у пріоритетах державної політики та бюджетному фінансуванні освіти. Адже заклики до вчителів бути відданими своїй справі не можуть замінити гідної оплати праці, належних умов і суспільного визнання. Водночас учасники говорили про важливість публічності: проблеми освітян потрібно озвучувати, обговорювати в соціальних мережах, формувати спільну позицію та об’єднуватися для її відстоювання.
Перший день Кампусу показав: успішний учитель – це не супергерой, який має самотужки долати всі труднощі. Це фахівець, який любить свою справу, бачить результати своєї роботи, має можливості для розвитку, відчуває повагу й підтримку та може розраховувати на гідні умови праці. А створення таких умов – спільне завдання держави, освітніх закладів, батьків і самої професійної спільноти.

Саме з такого відкритого діалогу, обміну досвідом і взаємної підтримки розпочався Кампус для молодих учителів. Адже сильна освітянська спільнота починається з можливості бути почутими, знайти однодумців і разом шукати зміни.
Досвід, що надихає: зустріч із ветеранами

Другий день кампусу був присвячений підтримці ветеранів, психологічній стійкості, інклюзії та сучасним освітнім практикам. У центрі уваги – особисті історії, професійний досвід і відвертий діалог про виклики, які постають перед українським суспільством.

Однією з ключових подій стала зустріч «Підтримка, яка працює. Розмова з ветеранами». Її учасники почули історії людей, які пройшли війну, пережили складні випробування та сьогодні знаходять нові можливості для реалізації себе в цивільному житті.
Серед гостей зустрічі – Костянтин КЛІВНЯК із позивним «Речник», бойовий медик і спортсмен. Маючи економічну освіту та досвід роботи в цивільній сфері, у перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно долучився до захисту України. Службу розпочав в Одеській 126-й бригаді територіальної оборони, згодом став морським піхотинцем.

Сьогодні Костянтин продовжує допомагати іншим: займається ветеранською діяльністю в Чорноморську, розвиває власну громадську організацію, навчає дітей і дорослих тактичної медицини.

Окремо ветеран звернувся до освітян, відзначивши важливість їхньої роботи в умовах війни. Поділився й особистим: його мама також працює в освітній сфері. У своєму виступі він наголосив на відповідальності молодого покоління за майбутнє України, збереження рідної мови та пам'ять про ціну свободи.
Іншою історією особистого відновлення та допомоги іншим поділився Антон КУТОВИЙ, представник одеського осередку Superhumans.

За освітою він інженер-енергетик, випускник Української інженерно-педагогічної академії, магістр. До повномасштабної війни працював в «Укренерго». Згодом опинився у відрядженні разом із військовими саперами, з якими близько півтора року працював на Харківщині. Унаслідок трагічного випадку, пов'язаного з вибуховою пасткою, отримав важкі травми та пройшов тривалий шлях реабілітації.
Відновлення в центрі Superhumans у Винниках на Львівщині, де Антон проходив протезування та реабілітацію, стало початком нового професійного етапу. Сьогодні він сам допомагає ветеранам: після роботи в центрах у Винниках та Дніпрі з вересня долучився до команди одеського осередку.

Його робота зосереджена на соціальній адаптації ветеранів та їхньому поверненні до активного життя. Спорт, культурні заходи, відвідування театрів і спортивні табори стають інструментами відновлення, спілкування та пошуку нових можливостей.
«Жива бібліотека»: знання, що виходять за межі книжок

Наступною частиною програми стала «Жива бібліотека» – формат, у якому замість книжок «живими історіями» стають люди, готові ділитися знаннями та досвідом. Цього разу учасники кампусу мали нагоду поспілкуватися з чотирма спікерами, відкрити для себе нові теми та поглянути на знайомі речі під іншим кутом.

Галина ХАЛІНА, завідувачка інформаційним відділом Одеського зоопарку, запросила учасників до незвичайного знайомства зі світом тварин у межах теми «Діти та змії: дружба починається зі знань». Присутні не лише дізналися більше про змій, ящірок і черепах, а й змогли потримати їх у руках. Цей досвід нагадав, що страх перед невідомим часто зникає там, де з'являються знання, цікавість і відповідальне ставлення до природи.
Олена ЦІЛЬМАК, психологиня у напрямку сімейної психології, професорка та завідувачка кафедри психології НУ “Одеська юридична академія”, порушила тему «Як підтримати себе, коли підтримуєш інших». Учасники замислилися над важливістю власного емоційного ресурсу та ще раз переконалися: турбота про себе – необхідна умова, щоб мати сили підтримувати інших.
Олексій СЕРГЄЄВ, представив тему «Сучасні виклики інклюзивної освіти». Зустріч дала можливість глибше осмислити, що справжня інклюзія починається з поваги до індивідуальності кожної дитини та створення середовища, у якому кожен має можливість навчатися й розвиватися.
Ілля ЛУЧІНСЬКИЙ, учитель року – 2026, учитель історії Одеського ліцею № 62, поділився досвідом у межах теми «Між першими кроками та великими горизонтами: за лаштунками вчительського життя». Його історія нагадала учасникам, що педагогічна професія – це постійний розвиток, готовність до змін, пошук нових підходів і бажання навчатися самому.
Командна робота – перші кроки до спільних рішень

Важливою складовою дня стала й командна робота: учасників об’єднали в чотири команди, кожна з яких отримала окремий напрям для опрацювання та розроблення практичних рішень. Серед запропонованих тем — створення концепції Всеукраїнського кампусу майбутніх учителів — 2027, розвиток особистого блогу молодого педагога, формування «тулбоксу» сучасного вчителя з корисними інструментами, ресурсами та методиками, а також тема «Учитель без стереотипів: престижність професії та подолання упереджень», що охоплювала питання професійного іміджу, поширених міфів і ефективної комунікації. Попереду на команди чекали спільна робота, обмін ідеями та підготовка власних напрацювань.
За лаштунками театру

На завершення другого дня на учасників чекав особливий сюрприз – екскурсія до Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного.
Це була нагода побачити театр не лише з глядацької зали, а й за лаштунками: познайомитися з особливостями театрального життя, відчути атмосферу сцени та дізнатися більше про роботу людей, які створюють вистави. Особливим доповненням до екскурсії став майстер-клас від актора театру, який дозволив учасникам ближче познайомитися з акторською професією та спробувати себе в театральному мистецтві.
Професійний бренд, нові ідеї та майбутнє педагогічної освіти

Третій день кампусу розпочався з актуальної теми – «Як вчителю створити власний професійний бренд».

Своїм досвідом з учасниками поділилася Аліна ЛЯЛЬКА. Під час зустрічі говорили про те, чому сучасному вчителю варто вести блог, як соціальні мережі допомагають формувати професійну репутацію, ділитися педагогічними напрацюваннями, знаходити однодумців і відкривати нові можливості для професійного розвитку.
Продовженням дня стала презентація командних напрацювань, під час якої учасники представили власні проєктні ідеї, спрямовані на вдосконалення педагогічної освіти та підтримку майбутніх і молодих учителів.

Зокрема, перша команда представила концепцію «Всеукраїнського кампусу майбутніх учителів – 2027», спрямовану на подолання труднощів професійної адаптації молодих педагогів. У центрі напрацювань – створення середовища, у якому майбутні вчителі зможуть отримати підтримку досвідчених колег, обмінюватися практичним досвідом, розвивати професійні навички та запобігати емоційному вигоранню. Особливістю проєкту стала ідея антиконференції під гаслом «0% нудних лекцій, 100% дії», що передбачає відхід від традиційного лекційного формату на користь інтерактивної взаємодії, практичних завдань і спільного пошуку рішень.
Друга команда зосередилася на темі «Як розпочати особистий блог молодого педагога». Розпочинаючи презентацію, учасники запропонували аудиторії замислитися над власним бажанням вести блог і пригадати відомих освітян-блогерів. У своїх напрацюваннях команда розглянула можливості соціальних мереж як інструменту професійного самовираження вчителя, формування особистого бренду та подолання суспільних стереотипів щодо педагогічної професії. Зокрема, було визначено потенційну аудиторію, обрано основні платформи для ведення блогу – Instagram і TikTok, а також додаткові майданчики для комунікації. Окрему увагу приділили розробленню контентної стратегії та формуванню активної спільноти навколо освітнього блогу.
Третя команда презентувала проєкт «Тулбокс молодого педагога: від перших кроків до професійної впевненості», покликаний допомогти майбутнім учителям упоратися з основними викликами професійного старту – від планування уроків і взаємодії з учнями до комунікації з батьками та використання цифрових технологій. Команда запропонувала створити комплексну систему підтримки, що складатиметься з п’яти тематичних модулів із практичними інструментами, цифровими ресурсами, методичними матеріалами та можливостями для наставництва. Реалізацію ініціативи передбачено в кілька етапів – від опитування й збору матеріалів до запуску платформи та апробації. Проєкт має стати практичним ресурсом для професійного становлення молодих педагогів і водночас сприяти розвитку освітнього середовища.
Завершальною стала презентація четвертої команди – «Young Teachers Campus: учитель без стереотипів». Учасники порушили важливу тему суспільного сприйняття педагогічної професії, зосередившись на міфах та упередженнях, які впливають на її престижність. Звертаючись до старшокласників, майбутніх абітурієнтів, батьків, освітян і широкої громадськості, команда запропонувала по-новому поглянути на вчительство. Адже вчитель – це не лише про знання й уроки, а й про вплив, свободу, можливість надихати та змінювати світ навколо себе. Головний меседж напрацювань – час руйнувати застарілі стереотипи й відкривати суспільству сучасне обличчя педагогічної професії.
Протягом цих трьох днів з учасниками Кампусу працювали Людмила КОРНУТА, Євгенія ШЕЛЕСТ, Костянтин ПАЛЬШКОВ, Юлія ШМАЛЕНКО та команда активістів ГО «Прогресильні».
Проведений разом час подарував учасникам нові знання, професійні знайомства, натхнення та впевненість у власних ідеях. Але, мабуть, найважливішим результатом стала можливість відчути себе частиною спільноти, у якій можна ділитися досвідом, ставити складні запитання, отримувати підтримку та разом шукати рішення.
Ми переконані: молоді педагоги не повинні самотужки долати труднощі професійного старту. Їм потрібні наставники, можливості для розвитку, гідні умови праці та спільнота, яка вірить у їхній потенціал. Адже підтримуючи молодих учителів сьогодні, ми інвестуємо в якість української освіти завтра. Саме так формується сильна освітянська спільнота, здатна не лише відповідати на сучасні виклики, а й змінювати майбутнє.

Захід проведено в межах спільного проєкту ЮНІСЕФ та ГО «Прогресильні» «Посилення процесів викладання та навчання в південних регіонах України».

БІЛЬШЕ
КОРИСНОСТЕЙ
20.11.2026
Did you like this article?