ТоТ у Львові або як перетворити викладачів на супергероїв

Цьогорічний ТоТ від ГО «Прогресильні» відбувся в самому серці старовинного Львова. Понад 30 учасників з різних регіонів України зібралися разом не лише заради нових знань та сучасних методик, а й за натхненням, професійним перезавантаженням, живим спілкуванням і створенням спільноти однодумців. ТоТ став для них джерелом практичних інструментів, відповідей на складні виклики й простором, де можна знову повірити у силу освіти.

Ще до офіційного старту тренінгу дехто з учасників встиг познайомитися просто на львівському залізничному вокзалі. Прогресивні викладачі впізнають одне одного навіть у натовпі незнайомих людей.

День 1. Як все почалося?

Почалося все з простого — щирого привітання, окреслення правил взаємодії та знайомства з командою. Засновник ГО «Прогресильні», Богдан ФЕРЕНС, разом із колегами створили атмосферу довіри й безпеки — базову, але надзвичайно важливу умову ефективної групової роботи. Особливу увагу було приділено знайомству учасників — не як формальності, а як ключовому етапу формування згуртованої навчальної спільноти.

В тренінговій діяльності вправи на знайомство — це не лише про те як «зламати кригу», а й про те, щоб передати «м’яч» учасникам. Це шанс почати діалог, побачити потенціал і створити середовище, в якому хочеться навчатися та взаємодіяти.

На старті також згадали про стратегічного партнера заходу — Фонд Фрідріха Еберта, який підтримує ідеї доступної та якісної освіти для всіх, особливо для дітей з робітничих родин. Представлений у понад 100 країнах світу, фонд активно сприяє формуванню прогресивної освітньої політики та зміцненню демократичних цінностей.

Перегляд мотиваційного ролику з Саміту освітян задав тон дискусії про роль викладачів у відновленні країни. Учасники одностайно дійшли висновку: саме освітяни можуть стати каталізатором суспільних трансформацій.

Команда ГО «Прогресильні» представила ключові напрями своєї діяльності: боротьбу за доступну й якісну освіту, гідну оплату праці освітян, а також за самореалізацію викладачів у процесі реформ. У цьому контексті тренінгова діяльність розглядається як іще один інструмент: з одного боку — можливість додаткового доходу, з іншого — шлях до формування активної освітньої спільноти, що здатна впливати на зміни.

Попри розвиток технологій і ШІ, роль викладача залишається незамінною: саме він здатен підтримати, спрямувати й стати орієнтиром у складні часи. Саме тому перший день ТоТу став потужним стартом для триденної трансформації освітян.

День 2. А що було далі?

На другий, найбільш інтенсивний, день тренінгу учасники занурилися в теоретичну базу, педагогічні концепції та методологію проведення тренінгів. Розпочали з енерджайзера «Ловимо палець» під час якого кожен учасник за командою «раз-два-три» ловив палець сусіда і одночасно намагався не дати зловити свій палець сусідові з іншого боку. Такі завдання створюють динамічну атмосферу та налаштовують групу на активну роботу.

Після вступної частини учасники перейшли до активної роботи над двома важливими блоками і визначали відмінності між тренером та викладачем, а також розбором основних елементів підготовки до тренінгу. Особливу увагу приділили питанню таймінгу — як одному з визначальних чинників ефективної тренерської роботи. Адже тренер має не лише дотримуватись регламенту, але й поважати час учасників, не скорочуючи запланованих перерв. Водночас і учасники несуть відповідальність за своєчасне повернення до спільної роботи.

В умовах сьогодення час є таким, що змушує кожного проявляти адаптивність. Під час дискусії учасники дійшли висновку, що прогресильне тренерство – це про активну взаємодію з тренінговою групою.

Робота в групах довела учасникам, що різні групи по-різному чують і сприймають завдання про що важливо пам’ятати при підготовці та поясненні завдань. Особливістю освітянських груп є надмірне занурення в деталі. Професійна діяльність вливає на сприйняття та виконання завдань, що теж важливо враховувати при підготовці тренінгу для різних професійних груп.

Окремо варто згадати про одну з цікавинок ТоТу — метод «борщу». Його назва відсилає до національної страви, культура приготування якої визнана об’єктом нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Цей метод виступає вдалою метафорою ефективного навчання, адже, як і в справжньому борщі, тут важливе все: кожен «інгредієнт» — учасники, методи, атмосфера — має свою роль і значення. Пропорції, послідовність і взаємодія створюють ту саму унікальну «смакову палітру», яка народжується лише в гармонійному поєднанні всіх елементів. І, забігаючи наперед, можемо з упевненістю сказати — борщ вдався на славу!

На завершення теоретичного блоку перейшли до частини зворотнього зв’язку й виділили ряд запитань, які треба обов’язково поставити, але з правильними акцентами. Наприклад, варто ставити питання з позитивним наголосом «Що вам сподобалось?», «Що можна покращити?», «А що б ви покращили?».

Родзинкою цього тренінгу і лідером з переглядів став криголам «Норм чи стрьом?» — челендж від Прогресильних з глибоким змістом, де учасники мовчки продемонстрували реакції на різні ситуації з професійного життя. Відео підкреслює важливість усвідомлення власних реакцій і спонукає до обговорення тем, які часто залишаються поза увагою.

Формат «Жива бібліотека» став для учасників справжнім пригодницьким маршрутом, що провів їх через низку інтерактивних локацій, кожна з яких була присвячена окремій темі. Учасники мали змогу «читати» чотири «живі книги» — експертів, які ділилися своїм професійним досвідом у форматі живого спілкування.

Першою темою стала тренерська дипломатія — мистецтво зберігати баланс між гнучкістю й чіткістю, особливо в складних комунікативних ситуаціях. Далі учасники знайомилися з основами травмаінформованого підходу, що дозволяє будувати безпечний простір у тренінгах, враховуючи можливий досвід учасників.

Третя локація — це світ відеоконтенту, де йшлося про інструменти, які перетворюють звичайні відео на ефективний навчальний або мотиваційний продукт. І нарешті — магія енерджайзерів, яка відкрила нові горизонти для активізації групової динаміки, зняття напруги та формування команди.

Цей формат наочно продемонстрував, як практичні знання можуть передаватися через живу взаємодію, коли кожна «книга» не просто розповідає, а залучає, надихає й стимулює до переосмислення власної тренерської практики.

Завершенням насиченого дня стала тепла й щира «Сповідь викладача» — неформальна зустріч, під час якої учасники ділилися особистими історіями зі своєї викладацької практики. Ці дотепні й зворушливі розповіді викликали щирі посмішки, примножили атмосферу довіри та підтримки, нагадуючи, що за кожною методикою стоїть жива людина з досвідом, викликами й частинкою гумору. Як влучно поділилась власним прикладом одна з учасниць: «Якщо не знаєш відповідь на запитання, то задай в аудиторію. Якщо ніхто не знає відповіді, то відповідай що хочеш».

День 3. Як все завершилось?

Третій день тренінгу став кульмінацією усього навчального процесу — днем практики, рефлексії та зміцнення впевненості у власному тренерському потенціалі. Учасники занурилися в рольові ситуації та змодельовані реальні виклики, з якими тренери стикаються у своїй діяльності. Це сприяло закріпленню здобутих знань, формуванню гнучкості у прийнятті рішень та виходу із складних або кризових умов.

Важливою частиною дня стала відверта розмова про тренерські виклики — від нестабільності групової динаміки до емоційного вигорання. Через взаємну підтримку й обмін досвідом учасники віднайшли нові ресурси для подальшої роботи та переконались: не існує універсальних відповідей, але є коло професійного партнерства, до якого завжди можна звернутись і цим колом є спільнота Прогресильних.

Фінальний акорд — урочиста церемонія вручення сертифікатів, слова вдячності та надихаючі меседжі. Завершальне фото стало символом нової спільноти — прогресивної, мотивованої, відкритої до змін.

ТоТ — це не просто тренінг, а точка перетину тих, хто створює майбутнє освіти вже сьогодні.