Керівниця експертної групи з питань вищої освіти та освіти дорослих директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України, кандидатка фізико-математичних наук, доцентка

Цього разу до учасників приєдналася представниця Міністерства освіти та науки України Алла Рибалко, що має досвід роботи з переміщеними університетами ще з 2014 року. Вона висловила підтримку університетам та сподівання, що статус «переміщений» за університетами зберігатиметься тільки тимчасово.

Проблеми переміщених університетів, як їх бачить міністерство, такі:
1) конкуренція між закладами переміщеними, та місцевими
2) відтік студентів з переміщених університетів, які погубились по світу
3) втрата матеріальної бази адже 15 % ЗВО зруйновані повністю

Тема переміщених ЗВО вона всередині, всередині кожного студента, викладача, керівника, який втратив своє постійне місце дислокації, однак зберігся як український університет. Отож, всі наші доповідачі починали зі ствердження про те, що університети, які вони представляють, збереглись як українські. Університети перемістились, проте не всім складом викладачів та студентів.

Наталія Фалько з Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького розповіла про керівництво університетом в умовах переміщення. Невизначеність – перша проблема з якою стикаються ЗВО, оскільки існує загроза співпраці з окупантами викладачів та керівного складу університету, що створює невизначеність серед студентів. Поява псевдоуніверситету – те з чим довелося стикнутись керівництву, адже будівля використовувалась окупантами для створення враження існування ЗВО і його співпраці з окупантами. Приблизна кількість осіб, які пішли на співпрацю 20%. Довелося тісно співпрацювати з студентами та батьками і переконувати, що «будівля університету це ще не університет».Тому перші кроки новопризначеного керівника були рішучими: колаборанти відсторонювались від роботи, а зі студентами встановлювався зв'язок через освітні платформи та забезпечення асинхронного режиму роботи.

Максим Прихненко (Донецький національний університет імені Василя Стуса) підняв складну і довготривалу проблему «відтоку мізків» до іноземних ЗВО, яка розпочалась ще з 2019 року і в рази посилилась в період війни. Запобігти цим викликам можна поширюючи життєві історії студентів, та зберігаючи високий якісний рівень освіти. Пан Максим наголосив на необхідності цифровізації документації університетів. «Повернути втрачених студентів та виховати професійних викладачів набагато важче ніж їх зберегти» - ось його месседж.

Світлана Бульбенюк з Київського університету імені Б. Грінченка підкреслила важливість збереження соціального капіталу та якості вищої освіти. Університет був першим, що відновив роботу після початку війни як онлайн так і у асинхронному режимі, однак також стикнувся з проблемою невизначеності. Невизначеність впливає на навчальний процес, становить виклик для мотивації студентів, однак слід знаходити можливості зберігати темп навчання для виконання начального плану.

Анна Чечель поділилась кадрами знищеної будівлі ННІ управління Маріупольського державного університету, що втратив свою матеріальну базу. Для повністю зруйнованих університетів постають організаційні, психологічні та фінансово-економічні проблеми від зміни стратегічних цілей до забезпечення побутових умов викладачам університету. Університету вдалося зберегти сервери та інформацію, переважну більшість складу науково-педагогічних працівників та головне - бажання надалі розбудовувати свій університет. Незважаючи на організаційну підтримку з боку міністерства, недостатньо уваги приділяється психологічній підтримці і реабілітації викладачів, які повинні надавати таку підтримку студентам. Пані Анна підняла проблему, яка стане з часом актуальною і для інших ЗВО, - малокомплектні групи, проблеми з набором студентів. Прогресильні вже готують новий захід для обговорення цього питання.

Володимир Глазунов, представник Запорізького національного університету наголосив, що контекст освіті сьогодні задає наша держава Україна та обставини, в яких вона перебуває. Пан Володимир припустив, що на одну область має бути один потужний університет, тому усі університети стикнуться з конкуренцією. Державне регулювання може здійснюватися за рахунок державного замовлення, яке в свою чергу має відповідати потребам регіону. Стратегії розвитку держави суттєво зміняться, що вплине на освіту та потреби, яким вона повинна відповідати.