Переможне есе: Де освіта у стійкості та відновленні?

Втрата промислового потенціалу, викликана руйнацією підприємств внаслідок бойових дій, пошкодження інфраструктури та відсутність достатніх фінансових можливостей для відновлення викликає суттєві проблеми у функціонуванні економіки. З іншого боку, величезна кількість людей були вимушені покинути місця свого постійного проживання, втратили можливість повноцінного навчання, трудової діяльності та отримання доходу. При цьому точну кількість постраждалих у зонах активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях визначити неможливо.

Чим довше триває війна, тим суттєвішим є виснаження економіки та соціальної сфери. Окремої уваги заслуговує питання стійкості освітньої сфери, впливу освіти на процеси післявоєнного відновлення України. Розглянемо особливості формування стійкості освітньої сфери та її ролі у процесах соціально-економічного відновлення країни з точки зору наявних викликів та загроз.

Під стійкістю освіти розуміємо:

1) здатність освітньої сфери до самозбереження та виживання у складних умовах;
2) здатність протистояти та ефективно протидіяти наявним викликам і загрозам.

Враховуючи наявність цілого ряду загроз як зовнішнього, так і внутрішнього характеру, варто відзначити ключові з них, які зазнають особливого вираження в умовах воєнного стану та є універсальними для більшості закладів освіти.

До внутрішніх загроз, які здійснюють негативний вплив на стійкість закладів освіти, слід віднести:

— неефективність менеджменту через розгалужену систему управління та забюрократизованість управлінських процесів (зокрема, у класичних університетах);
— використання застарілих освітніх технологій та недостатність практичної орієнтованості освітнього процесу;
— відсутність налагодженої співпраці зі стейкголдерами (зокрема, бізнес-структурами задля забезпечення взаємодії освіти і бізнесу);
— наявність проявів академічної недоброчесності та відсутність дієвого механізму боротьби з ними;
— неефективність механізмів профорієнтації та формування бренду закладу освіти.

Серед загроз зовнішнього характеру особливого значення набувають наступні:

— скорочення контингенту здобувачів освіти внаслідок воєнних дій;
— втрата інтелектуального потенціалу сфери освіти (вимушена міграція науковців та викладачів із подальшим працевлаштуванням за кордоном);
— скорочення фінансування освітньої сфери;
— недостатність залучення грантового фінансування закладів освіти, зокрема за міжнародними програмами;

— відсутність стратегічного бачення подальших перспектив відновлення освіти і науки в Україні.

1. Дуальна освіта та поширення практики її імплементації як на базі професійно-технічних закладів, так і університетів.

2. Розвиток професійно-технічної освіти як основи майбутньої відбудови держави з урахуванням зростання потреби у фахівцях технічних спеціальностей для галузі будівництва, транспорту та зв’язку, сфери обслуговування інфраструктурних об’єктів.

3. Поширення практики заснування шкіл стартапів та шкіл молодіжного підприємництва (із залученням фахівців освітньої сфери та бізнесу).

4. Налагодження діалогу освіти, влади та бізнесу через реалізацію спільних освітніх заходів та проєктів, спрямованих на розвиток підприємництва, зокрема, серед молоді, розробку інновацій, розвиток пріоритетних галузей економічної діяльності.

5. Відкриття актуальних освітніх програм відповідно до вимог часу, залучення здобувачів освіти до навчання через активну профорієнтаційну роботу, формування бренду закладу освіти.

6. Виконання науково-дослідних проєктів та науково-технічних розробок закладами освіти на замовлення стейкголдерів (підприємств, організацій, установ різних форм власності).

7. Проведення конкурсів на кращу науково-практичну розробку, спрямовану на подолання викликів воєнного часу та забезпечення післявоєнного відновлення країни, учасниками яких можуть стати молоді вчені та студентська молодь, на грантовій основі.

8. Активізація співпраці закладів освіти із Державною службою зайнятості та її регіональними представництвами у напрямі проведення спільних профорієнтаційних заходів, що матиме переваги як для сфери освіти (інформаційна кампанія щодо наявних у закладі освіти спеціальностей та освітніх програм, заохочення майбутніх абітурієнтів до вступу на бажану спеціальність, надання необхідної інформації щодо умов вступу), так і для служб зайнятості (активізація профорієнтаційної роботи, налагодження партнерства зі сферою освіти задля покращення стану молодіжної зайнятості).

9. Реалізація соціальної місії закладів освіти у напрямі освітньої діяльності для ветеранів війни, а саме їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, що відіграватиме важливу роль як для подальшого працевлаштування, так і у процесі адаптації до реалій цивільного життя. Одним із яскравих прикладів такої роботи є діяльність Центру ветеранського розвитку на базі Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро), який забезпечує створення умов для реінтеграції ветеранів та членів їх сімей до цивільного життя через розвиток професійних навичок, перекваліфікацію, сприяння зайнятості та розвитку підприємницьких навичок, підготовку майбутніх помічників ветеранів.
Одним із перспективних напрямів підтримки освітньої сфери з боку держави є можливість надання цільових субвенцій для закладів освіти на навчання ветеранів війни.

10. Моніторинг працевлаштування випускників закладів освіти, формування єдиної інформаційної бази випускників на національному та регіональному рівнях.

Вищезазначені напрями функціонування освітньої сфери стануть не лише запорукою її стійкості в умовах воєнного часу, а й сприятимуть післявоєнному відродженню України після Перемоги.