Професійна деформація: що це та як її розпізнати?

У Вікіпедії зазначено, що професійна деформація — це комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності. Інакше професійну деформацію (від лат. deformatio — викривлення) визначають як вид когнітивного викривлення, яке виникає під впливом професійної діяльності. Тобто, людина сприймає та оцінює навколишній світ викривлено, через призму професійних обов'язків й інтересів. Це проявляється у звичках, поведінці, манері спілкування з близькими та реакціями на події.

Вперше про профдеформацію було згадано в «Американському журналі психології» у 1915 році. Тоді авторів статті стурбувало як змінюється психіка у представників тих чи інших професій. А в 1921 році цей термін був вперше використаний стосовно викладачів. Мова йшла про те, що викладачі, які все життя проводять на одній посаді підпадають під негативні зміни особистості. Пізніші дослідники звернули увагу на те, що до професійної деформації більш схильні люди, які мають певну владу над іншими.

Найчастіше до професійної деформації схильні представники професій типу «людина — людина»: працівники правоохоронних органів, військові, керівники, депутати, чиновники, соціальні працівники, юристи, педагоги, медики, продавці, психологи тощо.

В різних професіях профдеформації виражаються по-різному і мають свої особливості.

У викладачів за роки роботи складається особливий тон спілкування — повчально-менторський, але це лише те, що впадає у вічі. «За кадром» часто залишаються гіпервідповідальність, прагнення все контролювати, жити «за розкладом» та вибудовувати жорстку ієрархію у спілкуванні з людьми. Ще одна характерна риса – консерватизм, який заважає приймати нове та породжує паніку перед будь-якими змінами. Ці зміни в структурі особистості викладача виникають через 10-15 років педагогічної діяльності.

Причинами професійної деформації є багаторічна робота на одній і тій же посаді без відчутних зрушень. При цьому щоденна рутина перетворюється на однакові ритуали, що накладають певний відбиток на особистість. Монотонна робота, побудована на тих самих механічних діях чи чітких алгоритмах. Робота, що пов'язана з підвищеною відповідальністю, регулярними конфліктами, стресовими ситуаціями та понаднормовою роботою – не сприяють збереженню нервової системи у рівновазі. А якщо ще згадати події останніх трьох років в Україні, то взагалі дивно, як освітяни можуть витримувати постійно зростаюче навантаження в умовах стресів та невизначеності.


Професійне вигоряння може бути як причиною, так і наслідком профдеформації.

Завищені очікування від професії, властиві співробітникам-початківцям. Часто люди обирають професію викладача, пов'язуючи її із величезною соціальною важливістю. При цьому ігнорують повсякденні обов'язки, які їм доведеться виконувати.

Ознаками профдеформації може бути реакція на події у житті через призму професійних навичок. Яскраві приклади: коли викладач починає активно виправляти помилки в мові та в листах тих, з ким він спілкується (можу чесно зізнатись, що й сама постійно фіксую помилки в промовах та текстах, але намагаюсь стримуватись де це недоречно). Формування кола спілкування з тих, хто працює у тій же сфері або обіймає таку саму посаду (ось тут яскравим прикладом є активна залученість до ГО «Прогресильні»). Часті спроби звести теми розмови до своєї професійної діяльності та відсутність інтересу до інших. Оцінка нових людей в оточенні з огляду на освіту чи її відсутність. Панічний страх перед зміною чи втратою роботи.

Отже, коли людина намагається перенести алгоритми і правила з робочої сфери в повсякденне життя, це створює спотворену картину реальності і заважає адаптуватися.

Професійні деформації неминучі, але при використанні різноманітних особистісно-орієнтованих технологій корекції і засобів профілактики, можливо, їх подолати. Потреба подолання професійної деформації освітянина диктується тим, що від стійкості педагога до професійної деформації в прямій залежності знаходиться становлення його професійної компетентності. Компетентність педагога і професійна деформація взаємообумовлені: з одного боку, розвиток професійної деформації знижує рівень професійної компетентності, з іншого — високий рівень компетентності сприяє корекції професійних деформацій.

Впоратися з професійною деформацією чи запобігти їй можна перш за все визнавши, що це є або може бути з кожним.

Далі варто скерувати пошуки на підходящі саме для вас курси, лекції та майстер-класи, які допоможуть отримати нові знання та навички, не пов'язані з професією. Наприклад, вивчення іноземних мов чи опанування різних стилів танців. Зміна місця роботи чи посади, теж допоможе вирватися з кола монотонних обов'язків. Спілкування з людьми інших професій, які захоплені своєю справою та готові ділитися цікавими фактами про роботу і не лише про роботу. Зміна робочого місця: наприклад, якщо це можливо, 1-2 тижні працювати з дому або в кафе (це те що багато освітян робить в останній час). Регулярний відпочинок Це стосується і відпусток, і лікарняних, якими багато трудоголіків нехтують роками (тут вже все значно складніше, як на мене). Можна звернутись по допомогу до фахівця — психолога або психотерапевта, який допоможе адекватно оцінити ваш стан і складе план терапії.

Крім цього, корисно регулярно робити таку вправу: написати, як мінімум, десять відповідей на запитання «Хто я?», а потім розподілити ці ролі по важливості. З кожним разом намагайтеся додавати якнайбільше нових значень — так, щоб професійні ролі та навички не домінували у списку. Наприклад: мати/батько, друг, любитель подорожей, гравець у футбол або активіст ГО «Прогресильні». Спробуйте використовувати ці визначення у спілкуванні з оточуючими, щоб вони також сприймали вас з різних боків.