Якщо доводилось стикатись з тим як реагують освітяни на звістку про скорочення, то часто це рівнозначно смертельному вироку: повна розгубленість і нерозуміння як жити далі. Чомусь альтернатив щодо зміни професії чи якогось подібного плану, зазвичай, у освітян не існує. Максимум – це пошук вільних місць у сусідніх закладах освіти. Шоковий стан, який іноді суттєво позначається на фізичному здоров'ї не дозволяє раціонально мислити. Це можна зрозуміти, оскільки більшість викладачів після отримання диплома ЗВО вступили в аспірантуру, потім захистили кандидатську, а часом ще й докторську й не уявляють для себе іншої сфери діяльності.