Що нам варто знати про освіту в умовах війни?

Непоодинокі збройні конфлікти другої половини ХХ століття поставили питання про системні виклики, з якими стикається в цих умовах освіта. Знати про них – значить підготуватися, налаштуватися і, за можливості, зменшити їх негативний вплив.

Економічне забезпечення освіти зменшується

Оскільки перед державою постають пріоритетніші виклики. Першочерговими стають витрати з бюджету на забезпечення військової компанії. Що відчують освітяни? Ймовірним є зменшення фінансування заробітних плат, скорочення чисельності науково-педагогічних працівників через зменшення кількості тих, хто навчається. Стипендії можуть затримуватись чи не виплачуватись.

Інфраструктура освіти руйнується

Внаслідок військових дій навчальні заклади усіх рівнів, дослідницькі лабораторії, бази практик, школи та бібліотеки зазнають руйнування, а їх відновлення потребує значних коштів. Інколи такі руйнування випадкові. Однак приклади військових конфліктів у Мозамбіку, Судані, Анголі, Гватемалі, Колумбії, Афганістані свідчать, що руйнування інфраструктури освіти здійснювалось системно і цілеспрямовано з метою підриву державного урядування, культурного та інтелектуального осередку та національної ідентичності. Необхідність додаткових коштів на відновлення закладів освіти характерне для післявоєнного періоду, що значно збільшує період повернення до традиційного «мирного» навчального процесу.

Можлива евакуація навчальних закладів

Великі заклади освіти, переважно університети, в умовах війни можуть об'єднуватись та евакуюватися у більш безпечні регіони. Звісно, це не може попередити втрату приміщень та інших матеріальних об'єктів, що належать цим закладам, однак дозволяє зберегти кваліфіковані кадри, документацію та налагодити очний і регулярний процес навчання. Наприклад, Київський і Харківський університети були об'єднані під час Другої світової війни, окремі університети направлялись у евакуацію до Казахстану та інших більш безпечних територій в тилу.

Навчальний процес зазнає змін

Під час воєнних дій, він може перериватись чи відбуватися нерегулярно. Існують приклади проведення занять у бомбосховищах під час активних бойових дій. В окремих випадках навчальний процес переривався на тривалий час, так у Палестино-Ізраїльському конфлікті школи не працювали місяцями, подібне, як правило, спостерігається і при проходженні лінії фронту у місцевості. Це виключає можливість вільного пересування освітян та здобувачів освіти. Внаслідок таких дій навчальний процес позбавляється системності, ускладнюється процес оцінювання та отримання документів про освіту.

Ідеологічна війна

Непоодинокі приклади, коли ідея знищення освітян як представників інтелігенції та руйнування системи освіти ставала метою загарбників. Позбавлення права на освіту чи його значне обмеження ставало популярною тактикою загарбників. Прикладом була окупація українських земель у Другій світовій війні. На окупованих територіях запроваджувалась 4-річна обов'язкова освіта для населення. Як правило, місцеве населення окупованих територій позбавляється права на вищу освіту. Загарбники зацікавлені у придушенні національної ідентичності, важливим складником якої є мова, власна культура та історія, що пов'язується з освітою.

Спостерігається гендерний дисбаланс у освіті

Під впливом воєнних дій, особливо коли вони тривалі, спостерігається гендерний дисбаланс, за рахунок меншого залучення у освітній процес чоловічого населення, яке або направляється на військову службу, або гине. Практика бойових дій у Судані у 1996 році засвідчила призов 65 000 молодих чоловіків до служби, за рахунок чого навчання змогли продовжити переважно жінки. В подальшому масовий призов продовжив цю тенденцію. Щобільшою є тривалість конфлікту, то більшою може бутя ця диспропорція.

Зміни до навчальних програм

Під час воєнних дій до навчальних планів закладів освіти включаються курси та дисципліни спрямовані на розвиток патріотичного виховання, військову підготовку, опанування основ першої медичної допомоги, санітарних та протиепідемічних заходів захисту в умовах воєнних дій.

Сучасні технічні можливості віддаленого доступу, використання онлайн платформ, організація дистанційного навчання та використання прогресильними власних лайфхаків зможуть допомогти і викладачам і здобувачам освіти пристосуватися до умов війни та зменшити негативний вплив обставин.

Продовжувати навчання надзвичайно важливо, це запорука майбутнього для нашої молоді. Тож тримаймо освітній фронт усі разом!!!