Перше, учні/студенти мають розуміти, як працювати із платформою на якій буде проводитися урок/пара. Звучить банально та елементарно? Так, але це база без якої студент/учень просто не зможе отримати максимум від заняття, адже включити камеру, звук, користуватися діалогом/приватним діалогом, демонстрацією екрана та записом екрана теж потрібно вміти.
Не слід ігнорувати правила поведінки під час занять, адже зірвати урок можна не лише в офлайн форматі. Варто проговорити з учнями/студентами, що мікрофони мають бути вимкнені, якщо вони не говорять, щоб не створювати зайвий шум. Важливим є те, щоб камери були ввімкнені, адже так психологічно викладачу легше, а студенти/учні відчувають, що вони на занятті і не будуть займатися особистими справами. Також слід наголосити на правилі піднятої руки.
Заняття – це не театр одного актора. Не потрібно перетворювати дистанційний урок/пару на монолог. У дискусіях народжується істина, а в діалозі – засвоєння теми. Варто спробувати залишити теорію на самостійне опрацювання, адже маючи певний багаж студентам/учням буде легше проговорити проблемні питання та вони самі скажуть вам, що для них було не зрозумілим. Було б чудово, якби на уроці учні/студенти вчилися застосовувати теоретичні знання на практиці, адже так і користі більше, і урок буде цікавіший.
Навчання за монітором виснажує не лише викладачів/вчителів, але і учнів/студентів, тому щоб вони могли розвіятися та трішки відпочити під час уроку/пари підготуйте якийсь жарт по темі чи коротку історію, можливо навіть руханку, мем, вирізку із кіно. Ця перезарядка розвеселить аудиторію та зарядить її на подальше навчання.
Креатив ніхто не відміняв! Презентації, відео, есе, вірші, малюнки – чудовий метод занурення у тему. Звісно, примушувати не потрібно, потрібно запропонувати.
Інтернет теж може стати другом, який допоможе урізноманітнити навчання, тому не бійтеся користуватися всіма доступними онлайн-програмами. На просторах Всесвітньої павутини 100% має бути те, що зробить ваш урок/пару незабутньою.
Якщо ви сумніваєтеся у своїх методах викладання та не знаєте чи вони подобаються аудиторії, то поцікавтеся в учнів/студентів чи все їх влаштовує і що вони хотіли б змінити у навчальному процесі.
Оцінка давно не є кінцевою метою навчального процесу. Студентам/учням важливий зворотній зв'язок та аналіз помилок, для вдосконалення своїх знань та навичок. Якщо перевірка знань обмежується тестами, то скоріше за все перевіряються не знання, а вміння знаходити інформацію в екстремальних умовах. Чи хотіли б ви такого «об'єктивного» оцінювання по відношенню до себе?
Що потрібно зробити, щоб учень/студент захотів вчити? Зацікавити його. Людський інтерес змушує людину шукати інформацію, витрачати час на її прочитання та опрацювання. Можливо, у час коли те, що розповідають на уроках/парах можна знайти в інтернеті вчителеві/викладачеві потрібно трішки змінити своє ставлення до процесу навчання та спробувати себе у ролі ментора?
У кожного своє бачення того, як зробити процес навчання ефективним та цікавим, хтось вважає, що лекції – топ, а хтось бажає влаштовувати дискусії. Є методи прості, які не вимагають від викладача затрат часу на підготовку, адже можна просто прочитати матеріал собі під ніс, а хтось буде готувати презентації та підшуковувати відеоматеріал, робити кросворди та тести. Яка різниця? Пари першої групи викладачів студенти не захочуть відвідувати, а от пари другої групи викладачів будуть користуватися популярністю.