Що не так з баченням реформи ІТ освіти?

По-перше, хотів би зазначити, що нічого поганого в ініціативі Міністерства цифрової трансформації я не бачу. Більше того, вважаю що саме ця команда здатна впровадити зміни, що призведуть до покращення якості ІТ освіти.

Але є кілька нюансів, які потребують доопрацювання. І ось деякі з них:

1) У різних місцях документу зазначено різні цифри. Наприклад, «випускники вищої та передвищої освіти забезпечують 32 тисячі фахівців щорічно, при потребі 50 тисяч». Цифра в 32 тисячі отримана з кількості випускників передвищої освіти та кількості випускників вищої освіти (бакалаврату, магістратури та докторів філософії). Проте, ці цифри додавати некоректно, тому що випускники одного рівня, переходять на інший, а на ринок не виходять. Тому, кількість випускників вищої та передвищої освіти, що виходить на ринок, дорівнює 12,6 тисяч осіб. Проте, це також тільки випускники ІТ спеціальностей, а на ІТ ринок потрапляють також випускники і з інших галузей.

Тому твердження «Майже половина випускників всіх рівнів не потрапляє на ринок праці через відірваність програм від ринкових потреб» некоректне, тому що причина не потрапляння випускників на ринок праці – не низька якість освітніх програм, а продовження навчання на інших рівнях освіти.

2) Наступне питання до твердження «Лише через якість математики щорічний потенціал майбутніх ІТ-фахівців обмежується 41 тисячею абітурієнтів з 380 тисяч випускників шкіл загалом». По-перше, 380 тисяч – це не кількість випускників шкіл, а кількість осіб, що зареєструвались на Зовнішнє незалежне тестування. Крім того, математику сдавало 254 тисячі абітурієнтів. Також слід зазначити, що бали за ЗНО розподіляються за нормальним розподілом від 100 до 200, тому відсоток тих, хто склав ЗНО з певного предмету більше 175 балів буде завжди однаковою долею від загальної кількості. Тому гіпотеза, що якість математики, яка оцінена результатами ЗНО, обмежує кількість вступників на ІТ спеціальності є хибною. З іншого боку, слід було б звернути увагу на дослідження PISA, яке виявляє рівень знань в усьому світі.

3) Ініціативи щодо неформальної освіти викликають остороги, оскільки, в першу чергу, потрібно звернути увагу на відповідну нормативну базу, що регулює надання освітніх послуг. Оскільки, наразі, відсутні механізми врахування результатів навчання, отриманих в неформальній освіті.

Саме тому, незрозуміло хто є провайдером неформальної, а хто – формальної освіти, та хто заслуговує на звільнення від ПДВ.

Також не зрозуміло чому бар'єром є те, що оператори неформальної освіти в Україні сплачують ПДВ, адже метою є збільшення кількості та підвищення якості ІТ-фахівців. Гіпотеза, що відсутність ПДВ підвищить якість освіти та збільшить кількість здобувачів є сумнівною.

Окремо, хотів би зазначити, що я особисто надаю послуги неформальної освіти вже впродовж 7 років та вважаю, що стимулювання її розвитку в Україні потребує інших кроків, зокрема, в законодавчому полі. До речі, про стан та розвиток освіти впродовж життя запрошую поговорити 23 вересня з Романом Грищуком - головою підкомітету освіти впродовж життя та позашкільної освіти Комітету Верховної ради України з питань освіти, науки та інновацій в рамках соціального освітнього проєкту Школа ІТ професіоналів «ProfIT».

4) Більше всього питань стосується запропонованих ініціатив у вищій та передвищій освіті, оскільки – всі ініціативи цього блоку стосуються не ІТ освіти, а всієї вищої та передвищої освіти не залежно від галузі та спеціальностей.

5) Багато розмов про фінансову автономію ЗВО спостерігається вже впродовж кількох років на різних рівнях. Однак, практично жодна група або орган, що намагається впровадити фінансову автономію, не говорить про те, що заробітна плата викладача державного ЗВО прив'язана до тарифної сітки. Це означає, що конкуренція між викладачами, як основними провайдерами освітніх послуг відсутня. Більше того, здобувач, який на третьому курсі бакалаврату виходить на ІТ ринок на trainee або junior позицію отримує компенсацію праці на рівні ставки старшого викладача. На мій погляд, це основне питання, яке унеможливлює конкуренцію в якості надання освітніх послуг в державних ЗВО.

6) Окреме велике питання викликає бар'єр «Через формальні вимоги до викладачів практики мають обмежений доступ до викладання в ЗВО». Це твердження хибне, оскільки стаття 38 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. #365 говорить, що «Вимога наявності досягнень у професійній діяльності не застосовується до фахівців-практиків, які працюють на посадах науково-педагогічних (наукових) працівників на умовах сумісництва в обсязі 0,25 або менше, або 150 годин навчального навантаження на навчальний рік», адже ніяких формальних вимог до фахівців-практиків не існує. Більше того, критерій 6 акредитації освітніх програм Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти заохочує наявність фахівців-практиків при провадженні освітньої діяльності.

7) Формулювання «Ввести окремий почесний науковий ступінь «Професійного доктора», який дозволить обходити проблеми високих вимог» є токсичним.

По-перше, вимоги до провадження освітньої діяльності створені для того, щоб якість освітніх послуг мала достатній рівень, адже створення законодавчих шпаринок для можливостей обходу чинного законодавства загрожує вищий освіті.

По-друге, впровадження додаткових наукових ступеней тільки збільшить нівелювання наукових кваліфікацій, яке вже розпочали деякі народні депутати, які на власному прикладі намагаються захистити «власні наукові дослідження» з усіма можливими порушеннями. Рекомендую подивитись кілька випусків Бігус інфо щодо цього.


Оприлюднений документ має ще деякі неточності, зокрема незрозуміло навіщо потрібна інтеграція зі стандартом ISCO-08, який вийшов у 2008 році та вже не актуальний для ІТ галузі. Також такі помилки, як «спеціальність 12 Інформаційні технології» (це не спеціальність, а галузь, яка наразі містить 6 спеціальностей, а згідно останньому проєкту переліку спеціальностей, можливе додавання ще й спеціальності 151 «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології»), говорять про необхідність включення до робочої групи не тільки представників індустрії та влади, але й освіти.

Цей текст написав не для того, щоб розкритикувати ініціативу реформи ІТ-освіти, оскільки сам вкладаю дуже багато часу для зміни освітнього ІТ середовища.

Цей текст для того, щоб звернути увагу освітньої спільноти до цього документу, та для заклику прийняти участь у громадському обговоренні пропозицій реформи ІТ освіти в Україні. .



Документ за посиланням
пропозиції до 17 вересня за посиланням